Коли погано самому – важко, і шукаєш розуміння та підтримки. Коли погано дитині – важко подвійно – почуття безпорадності, вини, розгубленості. Але для дитини Ви, дорослий – опора.
У дитячій терапії я намагаюся бути провідником між батьками та дитиною. Даю можливість батькам відчути свою дитину і самим навчитися допомагати їй. Важливіше і дорожче за Вас, у Дитини немає нікого.
Тому хочете допомогти дитині – готуйтеся працювати над собою. Як правило, проблеми дитини – це сім’ї. Тому дитяча терапія тісно пов’язана із сімейною терапією.
Якщо проблеми з поведінкою та психічним станом дитини до 5 років – то потрібна робота в основному, з мамою та татом.
На першій зустрічі чи телефоном визначаюся з межами своїх можливостей як психотерапевта. Якщо випадок поза моєю компетенцією або вимагає ще й лікарського супроводу (психіатр, невропатолог тощо), я повідомляю про це.
Звертайте увагу як дитина йде на контакт із психологом. Якщо йому не подобається – не наполягайте, краще знайти іншого фахівця, або дати час дитині адаптуватися.
Психолог «опрацьовує» проблему, а точніше її причини глибоко, на це потрібен час і відносно стабільний стан дитини. У гострих станах, які потребують медичної допомоги, слід звертатися тільки до лікаря.
Величезним плюсом у дитячій та підлітковій терапії є те, що психіка дитини інтенсивно розвивається, і позитивні зміни настають набагато швидше, ніж у дорослих.
Залежно від характеру, рівня, актуальності заявленої проблеми терапія може проходити в декількох форматах:
1. психокорекційна робота з дитиною окремо 1-3 рази на тиждень, та 1 раз на міс. з батьками (або батьки проходять курс групової терапії – 4 рази на рік по 2 дні);
2. психотерапія лише з дитиною (як правило, старший підліток);
3. Психологічна консультація “1 день у сім’ї”. Психолог, як правило, у вихідний день відвідує сім’ю вдома з самого ранку до вечора. Залишаючись “в тіні”, проводить спостереження. Потім у кабінеті у психолога разом з батьками проробляють матеріал. Деяким сім’ям цього досить для подальшого нормального функціонування. Особливості: важливо не готуватися до зустрічі з психологом як до гостей – чим природнішою буде ситуація в сім’ї, тим корисніша консультація. (Особливо підходить, коли дитині до 5 років).
«Важкі» підлітки
Більшість із нас при словосполученні «важкий» підліток згадає про те, як важко налагодити стосунки з підлітком, у чомусь переконати, та що там говорити, і жити важко. І все ж таки йому, підлітку важче! І саме цей сенс я вкладаю у таке поширене поняття.
Кожна дитина мешкає певні стадії свого розвитку. Це означає, що протягом якогось часу навчається, накопичує зміни, потім криза (вікова), і переходить у наступну вікову фазу. Але це надто схематично. У житті кожна дитина індивідуально проживає ту чи іншу стадію. Хтось більше, хтось менш болісно. Як Ваша дитина пройде кризи, залежить від найближчого оточення, спадкових факторів, ситуації в сім’ї, суспільстві.
Типові проблеми таких звернень – поведінка, що відхиляється, тобто. вживання психоактивних речовин, залежність від комп’ютера, крадіжка, втеча з дому, невмотивована агресія. У кожному з таких випадків слід розбиратися окремо. Наприклад, хімічні види залежності лікуються у нарколога.
Дуже часто, якщо немає органічних патологій, така поведінка пов’язана із протестом проти батьків.
Батьки «важких» підлітків, як правило, звертаються до фахівців, коли самі відчувають абсолютну безпорадність, провал і самі не можуть впоратися. Тому робота відбувається і з батьками.
